Дьондьовані пацьорки - це намисто, яке побутувало у боржавських долинян.
Це багатонизкові прикраси. До речі, ще їх називали "дзинзьовані". Дзинзьовати, як мені підказала Марія Левицька, - це архаїчне слово, що означало нанизувати щось дрібне, монотонне. Саме на сторінці Марії я побачила вперше і книгу, і намисто, яке захотіла відтворити, а ще отримала кілька корисних порад.
Сторінка з книги Василя Коцана
"Монистята на білиньку шию...": жиночі прикраси з бісеру на Закарпатті
Як зазначено в книзі Василя Коцана, дівчата та молоді жінки робили намисто із великих круглих бісерин зеленого, білого, блакитного, фіолетового, червоного та рожевого кольорів. Старші жінки - зі стеклярусу. Тут кольорова гама була більш стриманою і виваженою: бралися сріблясті, сині, червоні і зелені кольори.
Щоб мати стильну прикрасу, дівчата нанизували від 3 до 20 рядів "пацьорок" (бісеру, дьондяток) на льняні нитки. Я зробила 8 рядів, але якщо їх скласти навпіл, то фактично отримала 16.
У кожному рядку чергувалася однакова кількість намистинок одного кольору - від 5 до 15. При чому так, що якщо скласти разом усі рядки, то кольори намистинок збігатимуться. Я теж притримувалася цього правила.
Зібране намисто ззаду зав'язувалося на "пантлики" (довгі сині стрічки) або "косички" (плетені шнурочки).
Для намиста я обрала бісер 8.0, у кольорах близьких до оригіналу. Проте, можна брати і більший, відрегулювавши кількість бісерин по довжині рядка.
Звернула увагу, що на оригінальному намисті з с.Кушниця Іршавського району (40-ві роки XX ст.) біля зав'язок були менші бісерини, тож взяла для них бісер 10.0.
У процесі кольори трохи поміняла місцями і додала блакитний, бо поєднання білого, червоного і синього нагадувало прапор недружньої країни. На той момент я вже нанизала більшу частину намиста, але без жалю розпустила.
Для бажаної довжини нанизувала по 12 бісерин одного кольору, окрім синіх, щоб було ближче до оригіналу.
Ряди я робила відразу довгими, а між низками залишала до 1,5 см нитки (тут на зразку чорна, але потім я її замінила білою), щоб отримати місце під "пантлики". З іншого боку залишала хвостики так, щоб теж можна було отримати по 1,5 см для зав'язок.
Після того, як низки були готові, я додатково ущільнила обидва місця під стрічку тією ж ниткою, на яку нанизувала бісер.
Процес виявився дуже медитативним.
Думаю, згодом я нанизаю ще одні пацьорки, взявши більший бісер інших кольорів.
Comentarios